Формування педагогічного колективу за умови інклюзивного навчання

Планове впровадження в практику загальноосвітньої школи спеціально організованого сумісного навчання потребує також спеціальної підготовки всіх учасників навчально-виховного процесу, сумісних зусиль адміністративних органів влади та громади, усвідомлення процесів гальмування й навіть опору.

Для підвищення ефективності корекційно-розвивальної роботи в умовах інтеграції дітей з обмеженими можливостями в навчальні заклади необхідно формувати професійну компетентність працівників психологічної служби, педагогів і спеціалістів, які здійснюють соціально-педагогічний супровід відповідної дитини.

Разом із тим досвід багатьох країн світу свідчить про те, що успішне навчання дітей з різними здібностями  у звичайному класі потребує перегляду не тільки наших переконань, усвідомлень, але й численних традиційних методів роботи з класом та іншої організації навчального процесу.

Упровадження інклюзивної освіти передбачає систему роботи за такими напрямами:

-            підготовка громадської думки щодо необхідності введення інклюзивної освіти як результат закономірного процесу демократизації та гуманізації суспільства;

-            підготовка педагогічної спільноти загальноосвітніх навчальних закладів до офіційного, а не стихійного прийому дітей з різними порушеннями розвитку;

-            просвітницька робота з батьками  щодо можливостей впровадження інклюзивної освіти;

-            формування методичної готовності педагогів щодо роботи з різними категоріями особливих дітей;

-            матеріально-технічна готовність закладу для навчання дітей з обмеженими можливостями;

-            уведення до штату загальноосвітнього навчального закладу спеціалістів, які будуть здійснювати супровід дітей з обмеженими можливостями;

-            посилення діяльності медико-психолого-педагогічної консультації з метою виявлення прихованої інтеграції дітей з обмеженими можливостями до масової школи.

всі діти є часткою більш великого об’єднання, класу, групи. Тому потребує відповідної роботи підготовка педагогів, соціальних педагогів і практичних психологів для здійснення соціально-педагогічного та соціально-психологічного супроводу.

Навчання в інклюзивному класі передбачає право кожного школяра брати участь у навчальному процесі разом з іншими. Різні здібності та потреби не повинні впливати на статус учня в класі. Для педагогічних працівників це є спонуканням для розробки та впровадження таких методів роботи, які будуть мати вплив на розвиток відповідної культури класу. В основі такої культури можуть бути й відповідні принципи:

-            кожна дитина має право навчатися у звичайному класі;

-            у кожної дитини свої індивідуальні здібності та потреби, які повинні бути взяті до уваги;

-            кожну дитину можна навчити з урахуванням її актуальної та найближчої зони розвитку, її ступеня сприйняття навчального матеріалу;

-            у навчальному процесі вчитель і учні діють як колеги.

Розглянемо більш детально ідеї та методи, які може використати у своїй практиці педагог для створення позитивної культури в класі. Основне – це прийняття того, що кожна дитина є унікальною особистістю і кожну необхідно підтримувати під час виконання всіх завдань і вправ. Як цього досягти? Пропонуємо деякі настанови, дотримуючись яких свідомо й несвідомо можна впливати на власне ставлення до дітей і формувати їх взаємодію.

1.    Усі учні мають однакову інформацію про те, що відбувається в класі. У класі діють доступність та відкритість.

2.    Рішення приймаються разом, якщо стосуються групових процесів у класі. Дійсно, що основна відповідальність належить учителю, але ж важливо ділитися частково відповідальністю з учнями у класі.

3.    Формування  колективу як спільноти є важливим і майже першочерговим завданням педагога класу, де навчаються різні діти.

4.    Необхідно враховувати та презентувати різноманітність індивідуальних особливостей учнів. Інклюзивний клас передбачає наявність дуже різних дітей, тому повинні бути й різні підходи до навчання. Педагоги теоретично (коли їх запитують) знають, як навчати різних дітей, але на практиці ми стикаємося з відсутністю різноманітності в методах і підходах. Головне для такого педагога – це протистояння думці, що кожна робота повинна бути виконана правильно і відповідносно до норм і стандартів. Діти такого класу будуть виконувати завдання по-різному, з різним рівнем правильності. Тому необхідно демонструвати всі роботи, відмічати  всі роботи, а не тільки ті, які виконані «правильно».

5.    Відкрито визнавати відмінності. Наше суспільство вже давно обрало такий спосіб життя, де людям з обмеженими можливостями на словах приділяється багато уваги, а в буденному житті… Хоча слід зазначити, що останніми роками ситуація потроху змінюється. Основа інтеграції – прийняття в суспільстві людей з особливими потребами як норми. Педагоги можуть сприяти прийняттю таких дітей та усуненню ніяковості за допомогою простої чесності. Така відкритість і щирість також будуть допомагати створенню в класі сприятливої атмосфери.

Ось деякі поради педагогам, які навчають дітей в інклюзивному класі.

-            Важливо говорити з учнями, які мають обмежені можливості, про ваші очікування стосовно їх навчання та поведінки відкрито, як і зі звичайними учнями. Звісно, що вимоги будуть різними, але способи їх досягнення залежатимуть від особистості учня.

-            Необхідно всім дітям у класі пояснити, чому вимоги різні та причину ваших дій під час оцінювання. Діти будуть знати, що є справедливість.

-            Важливо знати, що кожне явище перестає бути загадковим, коли про нього говорити, відповідати на запитання тощо. Тому можна використати досвід деяких педагогів, які запрошували батьків особливої дитини, або відповідного спеціаліста, які б могли пояснити сутність проблеми.

-            Чесність педагога говорити про власні труднощі може бути прикладом для всіх учнів класу, для інших дорослих.

-            Обережно. Співчуття і жалість – це різні почуття. Справедливість – це не ставлення зверху. Педагогам, які працюють в інклюзивних класах про це необхідно постійно пом’ятати і перевіряти свої власні почуття. Також буде корисним говорити про це з учнями в класі. Усвідомлення того, що відгук на потреби різних людей – це проста справедливість, а не благочинність із боку деяких людей, допоможе дітям будувати позитивні відносини між собою, допомагати один одному.

Отже, інклюзивна освіта вимагає сьогодні розвитку не тільки професійних умінь і навичок, але й розвитку особистісних складових, що передбачає роботу, перш за все, із власними переконаннями, стереотипами, цінностями, уявленнями про світ, себе та інших людей.

Мовчан Оксана Олександрівна, Завідувач ТПМПК, координатор з впровадження інклюзивного навчання

Рекомендації  для педагогів

 «Ефективна взаємодія педагога з дітьми з особливими освітніми потребами»:

• надавати можливість дитині розвиватися, поповнювати свої знання, уміння;

• учителю бажано мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини;

• ураховувати рівень стомлюваності, темп роботи кожної дитини;

• ураховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня;

• бути добре ознайомленим із приладами, які використовують його учні з порушеннями зору та слуху, перевіряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів;

• навчитися визначати, оцінювати та створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами;

• зрозуміти важливість цілеспрямованого залучення до роботи з дітьми членів родини, установлення з ними партнерських стосунків;

• пам’ятати, що кожна дитина є унікальною;

• закінчувати заняття, коли діти втомилися чи неуважні;

• навчитися адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище до специфічних потреб дітей

Рекомендації  для педагогів

 «Ефективна взаємодія педагога з дітьми з особливими освітніми потребами»:

• надавати можливість дитині розвиватися, поповнювати свої знання, уміння;

• учителю бажано мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини;

• ураховувати рівень стомлюваності, темп роботи кожної дитини;

• ураховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня;

• бути добре ознайомленим із приладами, які використовують його учні з порушеннями зору та слуху, перевіряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів;

• навчитися визначати, оцінювати та створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами;

• зрозуміти важливість цілеспрямованого залучення до роботи з дітьми членів родини, установлення з ними партнерських стосунків;

• пам’ятати, що кожна дитина є унікальною;

• закінчувати заняття, коли діти втомилися чи неуважні;

• навчитися адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище до специфічних потреб дітей